Сучасні ефективні форми соціалізації особистості засобами поєднання теоретичних та практичних засад організації навчально – виховного процесу

Моє заповітне бажання – передати тобі ту життєву мудрість, яку називають умінням жити.                                                                        В. О. Сухомлинський

( з листа до дочки )

Політичні, соціальні й економічні перетворення в Україні зумовлюють потребу більш ефективної соціалізації підростаючого покоління.

      Життя вимагає розглядати цей процес не лише в контексті гуманізації освіти, розвитку в учнів національної самосвідомості, але й педагогізації суспільства. Перед сучасною педагогікою стоїть складне завдання: з одного боку є потреба звільнити дітей та молодь від надмірної опіки, створити сприятливі умови для продуктивної навчальної та творчої діяльності, а з іншого – виховати такого громадянина, який не лише відчував би себе особистістю, але й керувався в повсякденному житті загальнолюдськими моральними цінностями та був здатен відповідати за свої дії перед суспільством.

        Важливим засобом соціалізації є залучення підростаючого покоління до активної соціально значимої та соціально визначеної креативної діяльності. Необхідним є мотивація та стимулювання навчальної й творчої діяльності, самопізнання та саморозвитку особистості. Особлива роль у цьому належить  школі та позашкільним навчальним закладам. Адже саме вони активно використовують особистісно орієнтовані інтерактивні методики, емпірично індуктивні образні методи педагогічної діяльності та прийоми експресивного впливу, створюючи при цьому реальні умови для гармонійної соціалізації, навчання вихованців, формування культури людських взаємин.

   Життя щоденно доводить аксіому, що формування повноцінної особистості неможливе без створення особливого «дитячого соціуму» . Діти і підлітки прагнуть до спілкування з однолітками, їм необхідно себе реалізовувати, розкривати і стверджувати власне ,,Я”.

« Я – громадянин,

   Я - особистість,

   Я – досягну мети без дорослих!?»

У Концепції загальної середньої освіти наголошено, що школа — це простір життя дитини; тут вона не готується до життя, а повноцінно живе, і тому вся діяльність навчального закладу слід вибудовувати так, щоб сприяти становленню особистості як творця і проектувальника свого життя.

Актуальними є проблеми організації соціально значущої діяльності, культури спілкування, соціальної адаптації, морального зубожіння. Все більшій кількості учнівської молоді стає властива девіантна поведінка.

Дослідження життєвої компетентності старшокласників показують, що більшість юнаків і дівчат 14—17 років не вміє визначити життєву мету, пов'язану з майбутньою професією, соціальним просуванням, сім'єю, соціальним становищем у суспільстві.

Поза увагою залишаються потреби, система цінностей, рівень життєвої активності особистості в різних видах діяльності.

Завдання, які постають перед освітніми закладами та педагогічними працівниками у сфері їхньої відповідальності перед кожним вихованцем, сконцентровані навколо проблеми життєвої компетентності молодої людини. А це потребує освоєння досвіду життя в суспільстві через поєднання навчання та практики соціальних дій з поступовим збільшенням саме практичної участі молодої людини в житті суспільства. Завдяки цьому забезпечується адекватна вибірковість, глибина і свідомий характер становлення системи особистісних життєвих сенсів особистості.

При організації соціального виховання дітей та підлітків у  закладі можливе застосування різноманітних форм та методів діяльності, які пропонує позашкільна педагогіка, їх вибір залежить від рівня підготовленості учнів.

 Це можуть бути традиційні предметні тижні, лекції, творчі зустрічі, екскурсії та експедиції, яким надається громадянознавче спрямування. Доцільним є проведення диспутів, дебатів, заходів змагального характеру.

Органи учнівського самоврядування мають ініціювати розробку кодексу поведінки учня, його демократичне обговорення і подальше чітке дотримання, здійснюючи тим самим правову підготовку учнів, вести пошук ефективних шляхів співпраці зі шкільною адміністрацією.

До активних методів належать різноманітні види дискусії ("гудіння бджіл", "сніжки", дискусія-симпозіум, "концентричне коло" та інші), ситуаційно-рольові ігри, ігри-драматизації, "мозкові атаки", інтелектуальні аукціони, метод аналізу проблемної ситуації. Важливе мiсце посiдає проектна робота: органiзацiя рiзноманiтних проектiв та кампанiй.

Застосування наведених форм і методiв покликані формувати в особистостi когнiтивнi та поведiнковi норми, що включають у себе вмiння мiркувати, аналiзувати, ставити запитання, шукати власнi вiдповiдi, критично та всебічно розглядати проблему, робити власнi висновки, брати участь у громадському життi, здатність орієнтуватися і адаптуватися в нових соціальних умовах, захищати свої iнтереси, поважати iнтереси i права iнших, самореалiзуватися тощо.

Сучасні проблеми суспільства в інноваційній діяльності

Наш час – це час змін, зміни відбуваються і в навчально - виховному процесі. Інформатизований світ дуже стрімко змінюється, дедалі важче в ньому орієнтуватися вчителю та звичайному учню, а ще важче творити і виховувати Людину. Постійно замислюєшся над тим, як зробити урок цікавим, сучасним, щоб учні з бажанням ішли в клас, як виховати людину, яка б уміла поєднати свій духовний світ, знання, практику, творчість.

Кожен вчитель намагається відшукати цікаві методи роботи з дітьми, обрати певну тактику, стиль роботи, намагається створити умови для позитивного розвитку, творчої реалізації, а найголовніше соціалізації громадянського суспільства. На сьогоднішній день існує багато сучасних навчальних технологій. Та суть не у нововведеннях, а в тому, наскільки вони ефективні, корисні, змінюють структуру та якість освітнього процесу. В. О. Сухомлинський писав: "Не забуваймо, що в школі дитина не тільки вчиться, у школі вона живе".

Література й мова вивчаються в школі не для того, щоб через багато років людина могла розповісти всі правила, назвати біографічні дані кожного письменника, знати тему та ідею художнього твору. Ставлю перед собою інше завдання – навчити дитину жити, думати, володіти усним та писемним мовленням.

Будь-яка творчість передбачає любов, тому і діяльність учителя немислима без неї. Якщо учень і вчитель ідуть на урок з почуттям любові, добра, поваги, то відбудеться єднання душ, що сприятиме ефективному навчанню й вихованню. Саме з любові і поваги проростає коріння взаєморозуміння, взаємозбагачення, взаємодопомоги, взаємодовіри, взаємоконтролю.

Використовуючи у своїй практиці методику проектної технології, формую життєво необхідні компетентності учня, прагну, щоб учень умів реалізувати себе в житті, вів активний спосіб життя, критично оцінював власну діяльність, умів працювати в колективі, не боявся висловлювати власну думку. Учні можуть самостійно працювати, планувати свої цілі та свою діяльність, робити висновки, йому цікаво працювати на уроках, він хоче бути успішним..

Доброзичливе, щире, відкрите, емоційне, наукове спілкування – ось що таке для мене уроки мови й літератури. На них учень і вчитель обмінюються враженнями, сперечаються, висловлюють свої думки, пізнають щось нове. Найкорисніші уроки, які наповнені добрими емоціями і почуттям, на яких панує робоча атмосфера. Якщо ми, вчителі, зайшли до класу, а очі учнів мертві, ледь жевріють, спробуємо своїм поглядом, словом "запалити" їх, тому що без цього  урок пройде марно.

Тому перед вчителями-мовниками країни – важлива і складна державна задача, для вирішення якої потрібні знання, енергія, пошук нових шляхів. Кожен, хто пов’язаний з викладанням мови, знає, що засвоюється матеріал тим легше і краще, чим більше зацікавлений у ньому той, хто навчається, чим більше він захоплений навчанням.

Використовуючи у своїй практиці методику проектної технології навчання, формую життєво необхідні компетентності учня, прагну, щоб учень умів реалізувати себе в житті, вів активний спосіб життя, критично оцінював власну діяльність, умів працювати в колективі, не боявся висловлювати власну думку. Учень можуть самостійно працювати, планувати свої цілі та свою діяльність, робити висновки, йому цікаво працювати на уроках, він хоче бути успішним.  Ми, вчителі, розуміємо, що більшість уроків проодиться стандартно. Що ж дає нестандартний, нетрадиційний урок?

По-перше, активізацію розумової діяльності учнів. Стимулює мислити, думати, порівнювати, аналізувати, виправляючи свої помилки і помилки свого товариша.

По-друге, розвиток пізнавальних інтересів учнів до навчання. Їм цікаво вчитися, прагнучи знати якомога більше, щоб виступати в ролі вчителя, контролюючи чи перевіряючи товариша.

По-третє, розвиток зв’язного мовлення та творчих здібностей учнів. Вони вчаться правильно, грамотно і красиво говорити.

Учитель створює такі умови, застосувавши такі методи, прийоми, форми роботи, які б сприяли досягненню відповідних цілей. Школярі вчаться здобувати й застосовувати знання самостійно, індивідуально, в парах, групах. На уроці створюється ситуація успіху, позитивного настрою, відповідної мотивації, взаємопідтримки.

Але не можна заперечувати, що ніякі новітні педагогічні технології не допоможуть словесникові це зробити, коли він за суб’єктом навчання не бачитиме живої людини, яка росте, пізнаючи навколишній світ і себе в ньому, не відчуває серцем душі цієї підростаючої особистості.

Уроки рідної мови та літератури вимагають від учнів напруженої інтелектуальної роботи. Тому дуже важливо використовувати такі методичні засоби, які сприяють виконанню основних завдань навчання, знімали б час від часу напруженість, давали емоційну розрядку. Прагнення стати переможцем – важливий стимул для активізації пізнавальної діяльності. .

Які б технології не обрав учитель, необхідно завжди пам’ятати, що кожен прийом, метод хороший, якщо він насамперед допомагає формуванню мислення учнів, їхній пошукові діяльності, зорієнтованій на розвиток індивідуальних задатків та нахилів особистості. Яким би багатим і цікавим матеріалом не оперував учитель, ефективність занять буде залежати від активності самих дітей. Особливо вони пам’ятають ті заняття, у яких брали безпосередню участь, тому інтерактивні методи навчання є частиною особистісно зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.

Українська класика, кращі твори української діаспори, сучасна література сприяють становленню і розвиткові таких рис особистості, як патріотизм, зацікавлена участь в усіх державних і громадських справах, творче відношення до праці. Виховання таких рис – важлива мета вивчення літератури. Залучаючи майбутніх учасників розбудови незалежної України до скарбниць української літератури, формую в них естетичні смаки, високу моральність, духовні потреби.

Застосування проектних форм навчання забезпечує на моїх уроках ефективність і результативність, сприяє формуванню активної особистості, дає можливість індивідуалізовано підходити до організації навчальної діяльності учнів з різним рівнем підготовленості, виявляти їх здібності та можливості, які на звичайних уроках не проявляються.

Часто і справедливо повторюють вислів: "Особистість учня не посудина, яку потрібно наповнити знаннями, а факел, який слід запалити. Але вогонь легше всього займається від вогню". Захоплення вчителя предметом, любов до мови та літератури, глибока ерудиція, щира зацікавленість у долі кожного учня – ось що раніше і більше всього забезпечує успіх викладання.

Ці ж якості вчителя постійно змушують його думати про свої нові підходи до літератури і мови та про методичну майстерність.

Розширення світогляду дітей завдяки вивченню українських народних традицій та звичаїв

Сьогодні школа та вчителі покликані відповісти на запитання, як підготувати учня до життя в майбутньому постіндустріальному чи інформаційному суспільстві, при цьому дбайливо оберігаючи і примножуючи систему норм і цінностей, що склалася в українського народу.

Національне виховання є однією з важливих складових проблеми виховання особистості, світогляд якої ми розширюємо також завдяки вивченню українських народних традицій та звичаїв.

Використання національно-культурних традицій у вихованні школярів ефективне за умов: доступності, емоційності, врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей, зв'язок з життям, комплексний підхід до виховання національними традиціями.

Метою нашої роботи як в урочний, так і позаурочний час у цьому напрямку є введення дитини у чарівний світ культурно-історичних надбань народу, виховання високоморального, національно свідомого покоління, патріотів, спадкоємців і продовжувачів прогресивних національних традицій; виховування любові до рідного краю; ставлення до себе як до частини великого народу, розвиток творчої активності дитини.  Ми використовуємо різні форми і види діяльності: заняття факультативу «Українознавство», уроки етики, літератури, музики, образотворчого мистецтва, обслуговуючої праці; мандрівки «Крок у минуле», «Стежками подвигу і слави», « Історія рідного краю»; літературні та вокальні конкурси, свята, присвячені як державним, так і народним святам «Символи моєї держави»,  « Козацькі забави», «Про що розповідає календар», години спілкування «Є в народі нашому свята та традиції», «Дзвенить струмочком рідна мова», « Що ми знаємо про Водохреща»; науково-дослідницька, навчально-пізнавальна, суспільно-гуманістична, художньо-творча діяльність.

 Слід звернути увагу на педагогічні умови, які забезпечують ефективність виховання на основі вивчення народних традицій та звичаїв і сприяють розширенню світогляду дітей: практична робота кожного учня; озброєння знаннями і навичками запису різних жанрів усної народної творчості; вивчення прислів’їв, приказок, легенд, казок, загадок, скоромовок, пісень, літописів, переказів; засвоєння знань національної, державної та народної символіки; використання народної гри; дотримання обрядовості свого народу; робота над вивченням і проведенням календарно-обрядових свят; вивчення народних промислів та народної кухні.

Робота з обдарованими - результат роботи вчителя

Шановні колеги! Сьогодні у ХХІ ст. зростає соціальна роль особистості з високим рівнем інтелектуального розвитку і творчих можливостей, здатної до продуктивної праці, створення і засвоєння інновацій в будь - якій галузі.

Свій виступ – презентацію я хотіла б почати словами відомого педагога Яна Коменського: «Не викликає сумніву, що правильно встановленими, цілими, міцними, безпечними сходами можна кого завгодно вивести на будь - яку висоту».

Безперечно, у наш час завдання вчителя полягає в тому, щоб дбайливо ростити нові таланти, знаходити здібних, талановитих, обдарованих дітей, починаючи з молодшого віку, і створювати умови для розвитку їхнього природного творчого потенціалу, допомогти подолати нелегкий шлях до творчого злету.

Давайте на мить уявимо зоряне небо, на якому кожен із нас бачить багато маленьких зірочок, умовно це учні початкових класів, великі зірки, умовно це учні середньої школи, і як результат, ці  зіроньки і зірки утворюють сузір’я – учня старшої школи, випускника, творчу особистість.

Одну таку зіроньку класовода Скочко Лариси Вікторівни та мою зірку, як учителя української мови та літератури Бондаренко Вікторію, нині ученицю 9 класу, я хочу презентувати.

Вікторія – саме ім’я говорить про те, що учениця цілеспрямована, впевнена, наполеглива. 

В основу нашої роботи з Вікторією покладені принципи: орієнтація на вищі кінцеві результати, безперервна передача знань, так як навчатися й навчати інших необхідно стільки, скільки потребує досконале володіння темою, співпраця й товариська взаємодопомога, різноманітність завдань, навчання за здібностями.

На початковій стадії вивчення української мови та літератури, щоб зацікавити дитину, я пропонувала для читання цікаву художню літературу, навчальні довідники, дозволяла проводити рольові ігри на уроках, вести дискусії, щоб Вікторія могла висловити і довести свою думку, аргументуючи фактами для підтвердження, виконувати творчі завдання, складати і відгадувати ребуси, кросворди.

Плануючи самостійну діяльність Вікторії, я націлювала її на роботу з матеріалами завдать творчих мовознавчих конкурсів, з матеріалами олімпіад різного рівня, спеціалізовану літературу.

         Учениця є членом шкільного мовознавчого гуртка, разом із іншими гуртківцями,  допомагає мені складати і одночасно виконує завдання для шкільного етапу Всеукраїнської олімпіади з української мови та літератури.

І як результат плідної роботи, Вікторія у  2013 – 2014 н.р., навчаючись у 8 класі, стала переможцем шкільного і призером районного етапів олімпіад з української мови та літератури (ІІІ місце в районі, як для старту це непогано). 

Учениця щороку приймає участь і отримує призові місця у Всеукраїнських українознавчих конкурсах «Соняшник», «Патріот», «Альбус», «Іду з дитинства до Тараса», конкурсах з української мови та літератури імені Т. Шевченка, у 2013-2014 н.р зайняла І місце в районі у конкурсі української мови імені П. Яцика і була запрошена на обласний етап конкурсу, у минулому році взяла участь у творчому конкурсі «Собори наших душ».

На майбутнє ми плануємо формувати, розвивати, удосконалювати дослідницькі уміння і навички, стати членом Малої академії наук, так як дослідницькі вміння учнів-старшокласників формуються поступово на основі особистого досвіду.

Як відомо, в учительській роботі кінцевий результат  виз­начається успіхами вихованців.  Сподіваюся, що подальша робота з Вікторією сприятиме формуванню творчої та пізнавальної  активності учениці, вмінню працювати креативно, самостійно та використовувати набуті знання у своєму житті, щоб і про її сузір’я, тобто досягнення, здобутки, перемоги, знала не лише Межівщина, але й уся Україна.

Виховання національної свідомості на уроках української мови та літератури

Національне виховання – факт цілісного формування особистості, що відображає систему  поглядів , переконань, ідеї, ідеалів,традицій, звичаїв, покликаних формувати  свідомість і цілісність орієнтації молоді.

Найголовніше завдання вчителя – словесника  – це формування в школярів національної гідності і гордості за свою землю, народ,Батьківщину, усвідомлення себе  представниками державної нації, носіями незалежності і державності.

Саме урокам української мови і літератури належить першочергова роль у вихованні національно свідомого, патріотичного молодого покоління в Україні. Справжній урок мови та літератури – це урок виховання громадянськості, почуттів добра і краси, утвердження високих моральних ідеалів, формування гармонійно розвиненої особистості, активної життєвої позиції школяра. Завдання словесника полягає в тому, щоб засобами художнього слова зуміти знання  перетворити в переконання, зробити ці ідеї осмисленими, усвідомленими, глибоко продуманими. Вони повинні стати органічною потребою, невід’ємною частиною життя, нормою поведінки кожного учня, а не лише заученою фразою.

В нашій школі цьому питанню приділяється значна увага.

Традиційними заходами в школі стали тижні української мови, заходи, присвячені Дню  писемності та Дню української мови, Шевченківські дні, в ході яких проводяться різноманітні конкурси: на краще читання віршів, мовознавчі, української пісні, ілюстрацій до творів, написання творів на задану тематику тощо.

В школі працює гурток «Мовознавці», що сприяє красномовності, збагаченню мовного запасу учнів та виховує любов до мови як однієї з найкращих мов світу завдяки її милозвучності, красі та багатству слова.

На своїх уроках  намагаюся вчити дітей відчувати силу слова, бачити красу навколишнього світу, задумуватись над проблемами життя, над його суттю.

Учні разом зі мною працюють над створенням власних збірок творчих робіт. Звичайно, не кожен стане письменником, але красу українського слова, людини, української  природи діти  (хочеться в це вірити) навчаться відчувати і цінувати.

Творчій особистості притаманна активна життєва позиція. Люди з яскраво вираженими творчими задатками прагнуть опанувати силами природи і використати їх на користь людству, Батьківщини.

Життя – вічна наука. Сьогодні воно змінюється стрімко, часом не передбачувано . У період реформування освіти роль учителя в навчально-виховному процесі має бути переосмислена кожним і кожен має зрозуміти, усвідомити свою роль в житті нашої держави і в житті своїх учнів, систематизувати все надбане, відкрите в щоденній копіткій праці, здійснити крок  на шляху опанування таких педагогічних технологій, які б допомогли вчителю зробити навчання цікавим, різноманітним, ефективним, демократичним.

Орієнтація на такі особливості сучасного навчально-виховного процесу зумовлює вибір учителем інтерактивних технологій навчання , в основі яких підготовка молодої людини до громадянської активності в громадянському суспільстві, активізація навчальних досягнень учня, а не переказування «готової» інформації, відібраної від їх життя й суспільного досвіду. Інтерактивні уроки надають учням основні пізнавальні та громадянські вміння, а також навички й зразки поведінки.

Ще Л.Толстой, який викладав словесність у заснованій ним Яснополянській школі, наголошував:«Кожен учитель повинен знати, що будь-яка винайдена методика є лише сходинкою, на котрій треба зупинитися для того, аби йти далі. Оскільки справа викладача є мистецтвом, то закінченість і завершеність зовсім не припустимі, а розвиток і вдосконалення безмежні».

На уроках української мови і літератури  практикуються такі інноваційні прийоми:

-         Метод проектів;

-         Зміни позицію;

-       Обговорення в загальному колі;

-       Рольові ігри.

Упровадження інновацій дає змогу усунути гальмівні механізми в розвитку освіти завдяки створенню креативного середовища . Ядром такого середовища є дослідницька  робота учасників навчально-виховного процесу.

         Учні залучаються до творчої дослідницької діяльності в питаннях, що стосуються безпосередньо української мови («Українська мова в світі», «Українська мова – скарбниця духовного і культурного спадку українського народу», «Роль мови у формуванні і самовираженні особистості», «Діалектизми Межівщини» тощо), творчості українських письменників.

Виконання таких робіт  дає змогу учням повніше розкрити  і показати свої таланти, здібності і можливості. І якщо такі види робіт будуть систематичними, результат буде очевидним.

     Тільки розумне, систематичне національне виховання може подолати почуття національної меншовартості і сформувати людину - громадянина з національним складом мислення та природним почуттям гордості, що ти – українець.

Профіль української філології в школі

Мова є одним із найважливіших засобів профілізації старшокласників, оскільки вона є основою світогляду кожної особистості. Усі ланки середньої загальноосвітньої школи мають своїм завданням навчати і виховувати учнів. Старша ланка характеризується тим, що підсумовує та узагальнює весь навчально-виховний процес загальноосвітньої школи, формує цілісний світогляд і перспективи на майбутнє. Випускаючи старшокласників у життя, вона відповідає на духовні, соціальні, культурні, господарські запити суспільства, нації, держави, підготовку вихованців їх до життя і вселяє надію на краще майбутнє, яке випускники повинні створювати власними силами.

Слайд № 1 Межівська середня загальноосвітня школа І-ІІІ ст. № 2 працює і реалізує науково-методичний проект « Креативна освіта для розвитку інноваційної особистості в умовах школи життєтворчості».

Слайд № 2 « Специфікою діяльності нашого навчального закладу є профільне навчання у старшій школі – філологічний напрям, профіль українська філологія. Профільне навчання має свої переваги:

-                     Обізнаність з філологічною галуззю;

-                     Поглиблене вивчення навчальних предметів укр..мова, укр..літ, світ.літер. »

Слайд № 3 « Профільними дисциплінами у старшій школі є …, допрофільне навчання включає в себе факультативи українознавство (5-6 кл.), практикум з правопису укр..мови (8-9 кл.), творчо – розвивальні підструктури профільного навчання у закладі представлені роботою гуртка «Мовознавці», співпрацею школи з МАН та шкільним науковим товариством «Еврика».

Слайд № 4 Пріоритетні напрямки роботи профільного навчання це, безумовно, формування основних компетентностей, які дозволяють, враховуючи індивідуальні особливості, орієнтуватися на майбутню професійну діяльність. Змістом роботи є поглиблення знань з рідної мови, підвищення грамотності учнів, розвиток творчих здібностей, розширення лінгвістико-літературного кругозору».

Слайд № 5 «Метою філологічного профілю є досконале володіння укр..мовою та літ. в усіх сферах суспільного життя, розвиток інтелектуально-креативних здібностей, виховання потреби безперервно вдосконалювати власне мовлення тощо».

Слайд № 6 « Форми роботи»

Слайд № 7 « Програми з української мови, української літератури, світової літератури для профільного навчання учнів 10-11 класів (філологічний напрям, профіль – українська філологія) затверджені наказом  Міністерства освіти і науки України від 28.10.2010 № 1021,  розроблені з урахуванням положень Закону України “Про загальну середню освіту”, Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти, Концепції профільного навчання в старшій школі,  Типового навчального плану загальноосвітніх навчальних закладів (філологічний напрям), програми "Українська мова. 5 – 11 клас", Загальноєвропейських рекомендацій з мовної освіти.

Програма факультативного курсу «Практикум з правопису української мови» для 8-9 класів рекомендована листом Міністерства освіти і науки України від 05.07.2006 № 1/11- 3715.

Програма факультативного курсу «Українознавство» для 5-6 класів затверджена Вченою радою Науково-дослідного інституту українознавства МОН України (протокол № 6 від 19.05.2008).

Слайд № 8 «Реалізація завдань програми профільного навчання».

Слайд № 9 «Вчителями укр..мови та літер. розроблений проект «Вінок Кобзаревої слави», присвячений 200-річчю від дня народження Т.Шевченка. Цей проект включає в себе різноманітні заходи…… (перелічуємо заходи слайдами)

Слайд № 14 «Очікувані результати»

Отримання цілісної системи знань для подальшої професійної самореалізації;
-  Поглиблення художнього сприйняття учнями літературних творів;
- Розвиток творчих та художньо-естетичних здібностей.